Основні зміни:
- скасовується право на виплату військовослужбовцям середнього заробітку за місцем роботи, яке за ними зберігається на час призову на військову службу, зі збереженням за цими працівниками лише місця роботи (посади), згідно ч. 3 ст. 119 КЗпП;
- уточнюється, що до стажу, який дає право на щорічну відпустку, не зараховується період перебування працівників на військовій службі, за який зберігається місце роботи та посада;
- під час воєнного стану роботодавець зможе розривати трудовий договір за умови неспроможності забезпечувати працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв'язку зі знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій. При цьому договір можна буде розірвати, якщо немає можливості перевести працівника на іншу роботу за його згодою. У такому випадку працівнику виплачуватимуть вихідну допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати.
- працівники, які виїхали за межі території України або внутрішньо переміщені особи можуть піти у відпустку без збереження заробітної плати тривалістю до 90 календарних днів. При цьому час перебування у цій відпустці не буде входити до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку;
- збільшувати тривалість робочого часу до 60 годин на тиждень зможуть лише для тих працівників, які зайняті на об'єктах критичної інфраструктури. При цьому має пропорційно збільшитися заробітна плата;
- вствновлено, що окремі положення КЗпП та Закону про відпустки щодо тривалості роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів, надурочних робіт, роботи у вихідні, святкові дні, а також щодо тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або дитину з інвалідністю, не застосовуються під час воєнного стану;
- на державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування поширюється дія Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»;
- передбачається, що не можна буде залучати до нічних і надурочних робіт, робіт у вихідні, святкові і неробочі дні, направлятися у відрядження працівників, які мають дітей;
- розширюються підстави для припинення трудового договору з працівником. Новими підставами будуть: відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності тривалістю понад 4 місяці; смерть працівника, ФОПа, що використовує найману працю, або визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення їх померлими;
- скасовується право працівників щодо надання їм невикористаної відпустки до настання шестимісячного терміну безперервної роботи;
- скасовується додаткова неоплачувана відпустка працівникам на період проведення у відповідному населеному пункті АТО/ООС. Йдеться про відпустку, передбачену п. 18 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки ;
- обмежується в часі строк звернення до суду у справах про виплату сум, що належать працівникові при звільненні. Він має становити до 3 місяців із дня отримання відповідного письмового повідомлення роботодавця про такі суми. Нагадаємо, що досі такий строк не обмежувався в часі.