Для операцій із ввезення на митну територію України товарів, датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов’язаннями згідно з п.187.8 ПКУ, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України – дата складення платником ПН за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в ЄРПН.
У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.
Згідно з п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН ПН/РК до таких ПН чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ПКУ.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих ПН/РК до таких ПН, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення ПН/РК.
Норма щодо включення суми ПДВ до складу податкового кредиту протягом 1095 днів стосується лише ПН і не може застосовуватися до сум ПДВ, що включаються до складу податкового кредиту на підставі митних декларацій. Суми ПДВ на підставі митних декларацій включаються до складу податкового кредиту виключно у тому періоді, в якому відбулось оформлення відповідної митної декларації.
Відповідно до п. 50.1 ПКУ у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 50 ПКУ), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.